За типом в’яжучого декоративні штукатурки для фасаду бувають мінеральні, акрилові, силікатні та силіконові, а вибір конкретного виду залежить від основи фасаду та потрібних властивостей покриття:
●    мінеральна добре пропускає водяну пару й належить до доступніших варіантів, але потребує подальшого фарбування;
●    акрилова відрізняється еластичністю та стійкістю до механічних пошкоджень і добре підходить для систем утеплення з пінополістиролом;
●    силікатна має високу паропроникність;
●    силікат-силіконові варіанти додатково краще захищені від вологи та забруднення;
●    силіконова поєднує паропроникність, водовідштовхувальні властивості та стійкість до зовнішніх впливів, тому є одним з найбільш практичних варіантів для фасаду.
Варто також зазначити, що акрилові, силікатні і силіконові штукатурки тонуються одразу у відрі і не потребують додаткового фарбування. 
Окрім складу, декоративні штукатурки відрізняються й фактурою готової поверхні. Наприклад, фактура «Короїд» утворює характерні борозни, напрямок яких можна формувати під час нанесення, тоді як «Баранець» створює більш рівномірний зернистий рельєф. Тому під час вибору штукатурки варто одночасно враховувати її технічні властивості, тип системи утеплення та бажаний вигляд фасаду.
 

Якщо говорити про роль сітки у фасадних системах, то вона використовується для створення базового армувального шару, який підсилює поверхню та захищає утеплювач від механічних пошкоджень. Для цього застосовують лугостійку склосітку, яка зберігає свої властивості у лужному середовищі під впливом цементних клейових сумішей. Для фасадних робіт зазвичай використовують сітку зі скловолокна щільністю близько 140-160 г/м², а в зонах з підвищеними механічними навантаженнями може знадобитися подвійне армування.

Сітку втискають у свіжу армувальну суміш, завдяки чому навантаження по фасаду розподіляються рівномірніше. Вона має розміщуватися всередині армувального шару, а її полотна укладають з накладанням, щоб покриття залишалося суцільним і міцним. Це допомагає зменшити ризик появи тріщин і деформацій, підвищує міцність покриття, покращує його стійкість до зовнішніх впливів та створює надійну основу для подальшого нанесення ґрунтувального засобу та декоративного оздоблення.
 

Цементно-вапняну штукатурку використовують для вирівнювання та підготовки стін до подальшого оздоблення. Вона підходить для внутрішніх і зовнішніх робіт, зокрема для нанесення на бетон, цеглу, газобетон та інші мінеральні основи. Після висихання утворюється міцний і паропроникний шар, на який можна наносити фарбу, декоративні покриття або укладати плитку.
Завдяки поєднанню цементу і вапна така штукатурка одночасно має достатню міцність і пластичність. Її застосовують також у приміщеннях із підвищеною вологістю, а на фасадах вона допомагає захищати основу від опадів, перепадів температур та інших атмосферних впливів.
 

Наливна підлога — це самовирівнювальна будівельна суміш (нівелір), яка використовується для усунення дефектів і шорсткості підлог, досягнення горизонтального рівня перед укладанням фінішного покриття. Після змішування з водою суміш утворює однорідну масу, що легко розтікається по робочій поверхні, заповнює нерівності і після твердіння утворює міцну основу під ламінат, плитку, лінолеум, ковролін або інші покрівельні матеріали. 
Товщина такого шару залежить від конкретної суміші та того, наскільки потрібно вирівняти основу. У лінійці КРАЙЗЕЛЬ доступні, зокрема, такі варіанти:
●    KREISEL 412 — для шару 2–40 мм;
●    KREISEL 414 — для шару 2–80 мм;
●    KREISEL 416 — для шару 1–100 мм;
●    KREISEL 418 — для шару 2–50 мм.
Тобто єдиного стандартного значення для наливної підлоги немає: потрібну товщину підбирають за перепадами поверхні, призначенням приміщення та допустимою товщиною нанесення конкретної самовирівнювальної суміші.
 

Акрилова шпаклівка — це готовий до застосування матеріал для ремонту або фінішного вирівнювання стін і стель перед фарбуванням, наклеюванням шпалер, нанесенням декоративного покриття. Вона допомагає усунути дрібні нерівності, заповнити шви та дефекти, а після висихання створює гладку білу поверхню. Акрилові шпаклівки на відміну від гіпсових або цементних сумішей не потребують замішування з водою і використання протягом обмеженого часу. Тобто можна використати частину шпаклівки з упаковки, а матеріал що залишився закрити кришкою і використати пізніше. Вони пластичні, мають високу адгезією до різних основ, швидко висихають і добре піддаються шліфуванню.
Наприклад, в асортименті КРАЙЗЕЛЬ представлена акрилова шпаклівка KREISEL 601, що призначена для внутрішніх робіт, часткового або суцільного вирівнювання стін і стель та ремонту дефектів глибиною до 5 мм. Її можна наносити шаром від 0,1 до 5 мм на бетон, гіпсокартон, цеглу та інші мінеральні основи. Цей продукт постачається готовим до використання, тому перед нанесенням його достатньо перемішати.
 

Гіпсова штукатурка використовується для вирівнювання стін і стель всередині будівель та підготовки поверхні до подальшого оздоблення. Її застосовують як базовий вирівнювальний шар перед шпаклюванням або як основу перед фарбуванням чи поклейкою шпалер. Матеріал легкий в роботі, швидко твердне, легко загладжується та шліфується і дає змогу отримати гладку та рівну поверхню.
Для зовнішніх робіт гіпсову штукатурку не використовують, оскільки вона чутлива до тривалого впливу вологи. З цієї ж причини вона не підходить для постійно вологих зон, наприклад, душових або ванних кімнат. Для фасадів і приміщень із підвищеною вологістю КРАЙЗЕЛЬ рекомендує більш вологостійкі цементно-вапняні матеріали.
 

Перед фарбуванням стіни потрібно повністю підготувати, оскільки фарба не приховує дефекти, а навпаки може зробити їх помітнішими. Експерти КРАЙЗЕЛЬ рекомендують спочатку переконатися, що основа суха, міцна та рівна, а штукатурка повністю висохла. Поверхню очищають від пилу, бруду, жирових плям, залишків старої фарби та інших забруднень, які можуть погіршити зчеплення нового покриття.
Якщо на стіні є тріщини, западини або дрібні нерівності, їх потрібно усунути шпаклівкою, а після висихання за потреби відшліфувати поверхню до гладкого стану. Завершальний етап підготовки — ґрунтування, яке вирівнює поглинальну здатність основи, покращує адгезію фарби, допомагає уникнути плям і нерівномірного кольору та зменшує витрату фарби. Лише після висихання ґрунтувального засобу можна переходити безпосередньо до фарбування.
 

Перед ґрунтуванням стіна має бути чистою, сухою та міцною. З поверхні потрібно видалити пил, залишки старих покриттів, мастила й інші забруднення, які можуть погіршити проникнення ґрунту та його зчеплення з основою.
Ґрунтувальний засіб наносять рівномірно пензлем, валиком або розпилювачем, без пропусків і надлишку на поверхні. Завдання ґрунтування перед фарбуванням — укріпити основу, знизити та вирівняти її поглинальну здатність, покращити зчеплення фарби й допомогти уникнути плям, нерівномірного кольору та перевитрати матеріалу. До фарбування переходять після повного висихання ґрунту (точний час потрібно перевіряти в технічному описі конкретного продукту КРАЙЗЕЛЬ).
 

Щоб ґрунтовка висохла правильно й дала потрібний результат, важливо дотримуватися кількох базових правил:
●    наносити її на суху, чисту та міцну основу без пилу, жиру й залишків старих покриттів;
●    розподіляти ґрунт рівномірно, без пропусків і надлишку на поверхні;
●    не починати фарбування або інші оздоблювальні роботи, доки ґрунт повністю не висохне;
●    враховувати температуру, вологість і поглинальну здатність основи, оскільки вони впливають на швидкість висихання;
●    якщо потрібен другий шар, наносити його лише після висихання попереднього.
Точний час висихання та можливість переходу до наступного етапу потрібно перевіряти в інструкції до конкретного ґрунтувального засобу КРАЙЗЕЛЬ, оскільки для різних продуктів ці строки відрізняються.
 

Мінімальна товщина наливної підлоги залежить від конкретної самовирівнювальної суміші. У КРАЙЗЕЛЬ є матеріали, які можна наносити дуже тонким шаром: наприклад, KREISEL 416 має допустиму товщину від 1 до 100 мм, тоді як для інших сумішей нижня межа починається від 2 мм.
Однак мінімально допустима товщина не означає, що саме такого шару буде достатньо в конкретному випадку. Товщину наливної підлоги підбирають за фактичними перепадами та нерівностями основи, необхідністю ремонту окремих ділянок, типом майбутнього покриття та допустимим діапазоном нанесення вибраної суміші. Тобто шар у 1–2 мм підходить лише тоді, коли основа вже достатньо рівна й потребує незначного вирівнювання. Для суттєвіших перепадів товщину збільшують у межах, передбачених виробником.