Декоративні штукатурки поділяють за складом на мінеральні, акрилові, силікатні та силіконові, а також за призначенням і типом фактури. Коли обирається декоративна штукатурка, види матеріалу важливо розрізняти саме за в’яжучою основою, оскільки від неї залежать паропроникність, стійкість до вологи й забруднень, спосіб підготовки та сумісність із системою утеплення. Розберемося, які є види декоративної штукатурки та для яких умов вони підходять.
Основні види декоративних штукатурок відрізняються в’яжучою основою. Саме вона значною мірою визначає експлуатаційні властивості готового покриття, тоді як фактура залежить уже від зернистості матеріалу і способу нанесення.
Мінеральна штукатурка випускається як суха суміш на основі мінеральних в’яжучих і перед нанесенням змішується з водою. Для неї характерні висока паропроникність, стійкість до атмосферних впливів та негорюча мінеральна основа.
Такі матеріали застосовують на фасадах, у системах теплоізоляції та, якщо це дозволено технічним описом конкретного продукту, всередині приміщень. Колір і можливість подальшого фарбування потрібно перевіряти за документацією виробника.
Серед видів штукатурки декоративної мінеральна особливо актуальна там, де важлива здатність конструкції пропускати водяну пару.
Акрилова штукатурка є готовою до нанесення пастоподібною масою на полімерному в’яжучому. Вона еластична, стійка до механічних впливів і може тонуватися у широкій палітрі кольорів.
Її часто використовують для фасадів, зокрема в системах утеплення пінополістиролом. Водночас паропроникність акрилових покриттів нижча, ніж у мінеральних, тому сумісність із конкретною системою утеплення необхідно перевіряти окремо.
Якщо порівнюється декоративна штукатурка, види на акриловій основі зручні ще й тим, що постачаються готовими та не потребують замішування сухої суміші з водою.
Силікатні штукатурки виготовляють на основі калієвого рідкого скла. Вони мають високу паропроникність і стійкість до біологічного ураження, тому підходять для фасадних конструкцій, в яких важливе виведення водяної пари.
Зокрема, такий тип може застосовуватися в системах утеплення мінеральною ватою. Проте конкретну сумісність завжди потрібно перевіряти за технічним описом матеріалу та вимогами всієї фасадної системи.
Силіконова штукатурка поєднує високу паропроникність із водовідштовхувальними властивостями. Поверхня менше утримує вологу та забруднення, що особливо важливо для фасадів, які постійно контактують з атмосферними опадами.
Силікатно-силіконова штукатурка поєднує властивості двох типів в’яжучих. Вона має хорошу паропроникність, водовідштовхувальні властивості та стійкість до забруднень і біологічного ураження.
Тому ці види декоративних штукатурок доцільно розглядати для фасадів з підвищеними вимогами до атмосферостійкості, але остаточний вибір залежить від системи утеплення та умов експлуатації.
Універсального типу для всіх умов немає, адже матеріал потрібно підбирати за основою, системою утеплення та потрібними властивостями покриття.
Основні види штукатурки декоративної можна порівняти так:
● мінеральна — має високу паропроникність, постачається сухою та потребує приготування перед нанесенням;● акрилова — готова до використання, еластична та має широкі можливості тонування, але поступається мінеральній за паропроникністю;● силікатна — відзначається високою паропроникністю та стійкістю до біологічного ураження;● силіконова — поєднує паропроникність із водовідштовхувальними властивостями та меншою схильністю до накопичення забруднень;● силікатно-силіконова поєднує властивості силікатного та силіконового в’яжучих.Тому порівнювати матеріали варто не за принципом «кращий або гірший», а за тим, наскільки їхні характеристики відповідають конкретній конструкції та умовам експлуатації.
«Баранець» утворює рівномірну зернисту рельєфну поверхню, тоді як «короїд» має характерні борозни. Вигляд обох фактур залежить від розміру зерна та техніки формування поверхні.
Для «баранця» матеріал після нанесення затирають пластиковою теркою, отримуючи однорідний зернистий рисунок. У випадку «короїда» рух заповнювача під час затирання формує видовжені канавки, напрямок яких залежить від рухів інструмента.
Отже, назва фактури не визначає склад штукатурки. «Баранець» або «короїд» можуть бути характеристикою зовнішнього вигляду матеріалів з різною в’яжучою основою.
В асортименті КРАЙЗЕЛЬ є декоративні матеріали з різною в’яжучою основою та призначенням. Їх підбирають залежно від фасадної системи, потрібної фактури та експлуатаційних умов.
До основних варіантів належать:
● KREISEL P100 Декоративна штукатурка фасадна «Баранець», біла. Це мінеральна суха суміш з високою паропроникністю для внутрішніх і зовнішніх робіт та систем утеплення KREISEL. Доступна із зерном 1,5 і 2 мм.● KREISEL 010 Штукатурка фасадна акрилова. Готовий тонкошаровий матеріал для підготовлених фасадів і систем ETICS, доступний у фактурах «баранець» і «короїд».● KREISEL 020 Штукатурка фасадна силоксан-силіконова. Готова тонкошарова штукатурка для фасадів ETICS і звичайних фасадів.● KREISEL 031 Штукатурка фасадна силіконова. Готовий матеріал з високою стійкістю до атмосферних впливів і паропроникністю.● KREISEL 040 Штукатурка фасадна силікат-силіконова. Готова тонкошарова штукатурка для підготовлених фасадів, зокрема систем зовнішньої теплоізоляції.Перед вибором ми рекомендуємо перевіряти технічний опис конкретного продукту, оскільки вимоги до основи, ґрунтування та сумісності із системою утеплення можуть відрізнятися.
Моделювальна штукатурка дає значно більше можливостей для створення індивідуальної фактури, ніж класичні «баранець» або «короїд». KREISEL 055 Бетон Архітектурний дає змогу формувати ефект бетону, травертину, мармуру, деревини, клінкерної цегли та інших поверхонь.
Матеріал є готовою полімерною штукатуркою для внутрішніх і зовнішніх робіт. Він доступний у білому кольорі та може тонуватися у широку палітру кольорів. Потрібну фактуру створюють кельмами, валиками, губками, трафаретами або силіконовими матрицями.
Для ефекту архітектурного бетону матеріал наносять у два шари. Другий шар формують після підсихання першого, а готову поверхню можна додатково заглянцювати венеціанською кельмою. Не раніше ніж через 12 годин для посилення декоративного ефекту можна нанести KREISEL 1003 Лазур архітектурну.
Саме такі види декоративних штукатурок вибирають, коли потрібна не стандартна зерниста фактура, а складніше декоративне моделювання поверхні.
Вибір залежить від місця нанесення, утеплювача, впливу вологи та бажаного зовнішнього вигляду. Якщо потрібно визначити, які є види декоративної штукатурки для конкретної задачі, орієнтуватися можна на такі сценарії:
● для фасаду з пінополістирольним утепленням можна розглядати акрилові та інші сумісні із системою матеріали;● для фасаду з мінеральною ватою важливо зберегти високу паропроникність, тому розглядають мінеральні, силікатні, силіконові або інші дозволені системою покриття;● для фасаду біля дороги важлива нижча схильність поверхні накопичувати забруднення;● у затінених і вологих місцях доцільно враховувати стійкість покриття до біологічного ураження;● для декоративної стіни з ефектом бетону або каменю підійде моделювальна штукатурка;● за обмеженого бюджету доцільно порівнювати не тільки ціну самого матеріалу, а й потребу в ґрунтах, фарбуванні та інших етапах системи.Тому вибір варто починати не з кольору або фактури, а з умов, в яких покриття працюватиме.
Для самостійної роботи простішими в підготовці є готові пастоподібні штукатурки, оскільки їх не потрібно замішувати з водою та контролювати співвідношення компонентів, адже уху мінеральну суміш перед нанесенням необхідно правильно приготувати.
Якщо планується нанесення декоративної штукатурки своїми руками, вид матеріалу варто оцінювати також за складністю формування фактури. «Баранець» або «Короїд» створюють за відпрацьованою технікою затирання, тоді як ефекти бетону, каменю чи деревини потребують більшої точності та навички роботи з інструментом.
Перед нанесенням потрібно підготувати стабільну й суху основу, підібрати рекомендований для конкретної штукатурки ґрунт та забезпечити відповідні температуру і вологість. На великих площинах роботу ведуть безперервно, щоб уникнути помітних стиків.
Єдиного найкращого типу немає. Вибір залежить від системи утеплення, паропроникності конструкції, вологості, забруднення та інших умов експлуатації.
Для систем з мінеральною ватою важлива висока паропроникність фінішного шару. Конкретний вид потрібно вибирати серед матеріалів, дозволених технічним рішенням відповідної системи утеплення.
Силіконова має вищу паропроникність і водовідштовхувальні властивості та менше накопичує забруднення. Акрилова еластична, готова до нанесення й має широкі можливості тонування, але її паропроникність нижча.
Тільки якщо виробник прямо допускає внутрішнє застосування конкретного матеріалу. Наприклад, штукатурки мінеральна KREISEL P100 та моделювальна KREISEL 055 допускаються для внутрішніх і зовнішніх робіт.
Готові пастоподібні матеріали простіші на етапі підготовки, оскільки не потребують замішування. Однак кінцева складність залежить також від фактури, площі поверхні та техніки нанесення.
